Я, как и все, стоял в толпе
В подробности я не вдавался
Я был как все, кричал как все
Я от толпы не отличался
И в этой массе серых тел
Я выбирал по - больше камни
Кичась от «кучи» добрых дел,
Я закрывал покрепче ставни
Все ставни сердца моего
Сумел я наглухо захлопнуть.
Кричал с толпой: - «Распни Его!»
Так, что боялся сам оглохнуть
Глядел на раны я Его
И только тихо ухмылялся.
Спасал других. Теперь Его
Руки каленый гвоздь касался
Распят, унижен, одинок…
Нет в Нем ни вида, ни величья.
Какой скажи, в сей смерти прок,
Зачем сия смерть человечья.
И кровь, что капала из ран,
Подножие креста питала.
Прости, но это же обман –
Чтоб ветвь сухая расцветала
Обезображено лицо,
Терновый шип глубоко впился.
Но посмотрев в глаза Его,
Без памяти в Него влюбился.
В них мне открылась красота
В них Божия любовь открылась,
С небес спустилась высота,
Мне благодать тогда явилась.
В Его глазах увидел свет,
Свет, пребывающим во мраке,
В Его глазах – любви завет.
Любовь Отца всего лишь в шаге.
С любовью смотрит Он с креста
На тех, что в руки гвозди вбили,
На тех, что около креста,
Крича, распять Его просили
С любовью смотрит Он с креста
В мои глаза, я понимаю,
Что ту любовь, мои друзья,
Я никогда не потеряю.
Когда взираю на Него
Того, Которого пронзили,
Хочу смотреть в глаза Его,
Они на век, меня пленили.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Попроси . И Я отвечу. - Николай Зимин Брат,сестра.Будте не тёплыми.Будте горячими.
Не слепым ты будь, а зрячим.
Тебя Я буду впереди.
Станешь ты Моей Судьбою.
Буду Я тогда с тобою
На трудном жизненном пути.
Только верь! Тебя Я встречу.
Выйду даже Я навстречу.
Скажи мне только,друг:"Прости..."
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.